Є така робота — бути superмамою.
Там нема оплати, як і вихідних.
Бути найріднішою, бути тою самою,
На якій тримається світ ка́зок чарівних.
Що огорне спокоєм, що наповнить радістю,
Зацілує пальчики, п’яточки, все-все!
Підіб’є подушечку, і обтулить жалістю,
Якщо раптом «буба» заболить тебе.
Є така робота — бути цілим всесвітом!
Чи лютою звірякою, що за дітей порве!
І бути тихим прихистком, що вислухає з трепетом,
І теплою ковдриною, що ніжно огорне.
Та якби не згущалися хмари та хмариська,
Мама їх руками точно розведе!
І як підкрадеться «бабайко» зовсім близько,
Мама своїм поглядом одразу прожене!
Є така робота — бути найріднішою!
І нехай навколо є стільки ще турбот.
Я знаю, пройде час, я стану зовсім іншою,
А поки — я отримала найкращу із робот!
