Красень кароокий у оцім краю,
Що ти тут шукаєш - доленьку мою?
Чи зі снів весняних, чи зі слів казкових,
Постать твоя лине між гілок бузкових.
Погляд - міць сталева, тішить мої мрії,
Та заговорити страшно і не вмію,
Руки ніби вата, в серці світанково,
Я іду назустріч скажу випадково.
Ще спіткнусь незграбно біля його рук,
Я для нього пісня, він до неї звук,
Чарівне знайомство постріл по душі,
Руку простягаєш ніжно так мені.
Хто ти є і звідки? Не лукав благаю,
Якщо ненадовго цю жагу сховаю,
Щоб не рвати серце болем від розлуки,
Не даруй кохання, не даруй цілунки.
А коли назавжди - створимо роман,
Доки серед тіла лава і вулкан,
Красень кароокий знаю будеш мій,
Чари вже в дорозі по душі твоїй.
