Десь у якомусь кутку
згаслих почуттів
Я ревную його
як раніше, хоч це і смішно.
Згірклі бажання як тінь,
і такі пусті.
Вирву зІм'ятий лист
щоб спалити, й побачу пісню.
Не заспівати її,
бо зламався гриф,
І обірваних струн,
як бувало, не натягнути .
Я пам'ятаю про те,
хто її створив,
Кинув мовчки до ніг,
і залишив, ще непочуту.
В нотному стані ключі
загубили ряд.
Жменя струшених нот
розгубила своє звучання.
Полум'я перебере
звуки пісняра.
Сміхом скерцо його
запалає в мені востаннє.
Слухати
https://m.youtube.com/watch?v=CPXZvG0ihGw
Цікава форма твору, спершу й не одразу її зрозумів. Ніжно-лірично й образно. Скажіть, чи не з'являвся у Вас в голові мотив мелодії під ці слова при написанні?
Горова Л. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну звісно. Це була б непогана пісня.
Дякую за відгук!
Сумну музику створює зів"яле кохання... 
