Маки мерехтять...У роздумах одвічних...
Стільки бачила земля дідів!
Рідне поле, де в травинки кожній вічка,
Де у вітру вільності мотив.
Пломеніють макові легкі голівки,
Сонця погляд лагідно блищить.
Бджіл дзижчання, цвіркунів солодкі співи...
Над красою поля - неба щит.
Маки яскравіють, ніби краплі крові.
В полі цім немало полягло,
Бо боровсь за незалежність кожен воїн,
Мирним, щоби квітло, вільним, тло.
Красиві квіти маків,
Зібрали в себе всю красу,
Хоч плаче Україна- мати,
Несуть там крові полосу.
Гарно та зворушлиаво, дорога Світланочко!
Беруть за душу ваші рядки... Миру і добра усій Україні! А Вам натхнення та приємних емоцій!