Пробилося сонечко у душу.
І стало так тепло і любо так стало.
Боже, дякую тобі
За митті щастя неземні.
Життя прекрасне.
Живи лиш у мирі з Богом,
Із собою і один із одним.
Будем миритися
Та лиш не зі злом,
Бо воно пекельний вогонь
Розпалило і душі наші
Туди заманило.
Викорчовуємо в собі те зло,
Щоб не вкорінилося в душі воно.
Тоді і сонце світитиме
Так ясно й мило.
Душу весні відкриваєм,
Знає Бог як ми кохаєм.
