Блаженство лежати самій в гамаку
і спостерігати картину таку:
Он хмарка пливе невідомо куди,
там лайнер на небі зоставив сліди.
Луги після дощику знову цвітуть,
й помітно красу розписну за версту.
Кручуся і млію, гойдає гамак,
і коники голосно сюркають в такт.
В каркасі гніздечко звив білий павук,
в тенета заманює в’їдливих мух.
Від клена упала прислужливо тінь…
О ні, про важливе щось думати лінь.
Я погляд на небо, там вітер пригнав
хмарину, мов крук, непривабливий знак.
Неправда, ось сонечко збоку пече,
не буде дощу, що за фокуси ще.
Раптово розкотистий грім пробурчав,
холодні краплини торкнулись плеча.
А сонце сміється, «не встигла втекти,
сліпий дощ не злива, не рипайся, ти».
Хай дощик короткий і теплий, однак,
промокли до нитки і я, і гамак.
Звичайно, цей номер з дощем перебір,
втім, трішки… і райдуга втішила зір.
05.07.2011
