Чужа для України, нерідна,
Потойбіч слуги вартова.
Істота колоїдна, дрібна,
Збирає на сході жнива.
Відправа солдатика знову,
Нещасної Вкраїни цвіт.
Відспівує мессу чергову,
Всього дев’ятнадцяти літ.
А свічечка тане, як крига,
Скипає ненавистю кров.
На шиї залізом кормига,
За горло тримає Москов.
Історії твань осоружна,
Тобі не поставлять хреста.
Лукава, продажна, бездушна,
Розсиплешся в атом Орда!
