Жіночі руки «пишуть» полотно,
В орнаменти вкладаючи узори,
Фантазія майстрині – неозора,
У рукоділлі символи, мов зорі –
Божественним началом є воно…
У оберегах – символах життя
Красуються коди – народу сила.
Так українці магію творили –
Вода й Вогонь у крапочках та хвилях,
Людини та природи це злиття.
Уявлення про Всесвіт, Землю, смерть,
для нашого народу є святими.
Життєва філософія незрима,
і кольором, і знаками своїми
Розкаже всім про українську твердь.
Калина з Сонця, Місяця й Зорі…
Розповідає Трійця нетямущим,
в оздобленні цей оберіг цілющий
палає кров’ю Роду невмируще,
як Коло Сонця вічного вгорі.
Дуб-візерунок в сиву давнину
Стрічався на сорочках парубочих,
Він силу й мужність у віках пророчив,
Благословення й відданість жіночу,
Козацьку міць увічнив кам’яну.
Лілеї цвіт – це символ чистоти,
І, безперечно, світлий знак кохання.
Ще – ружі-зорі – з космосом єднання,
Сімейну злагоду і сподівання
Віншує хміль… вже на поріг – свати…
Сад-виноград – сімейний оберіг,
Багрянцем Мак на білому палає,
Мов кров, що пролилася в ріднім краї.
Вся вдячність серця – тим, кого немає,
Хто волю нам святу в віках зберіг.
спасибі, Олесю, дуже рада Вашій високій оцінці моєї скромної лірики 
