Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить-в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Будем з зіркою ясною
тут гуляти під горою.
Цілуватиму медові я вуста.
Бо ж вона, моя лебідка,
в світі є найкраща квітка.
Мого серденька мелодія дзвінка.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить- в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду...
Мило, ніжно, прегарно, Надієчко! 
