По паркану ходить котик,
Піднімає вгору хвостик,
Такий хитрий і сміливий,
Й навіть зовсім не лінивий,
Крис, мишей уміло любить,
Кожну ніченьку їх ловить.
***
Кум - кум – кум , жабка в ставочку,
По між ряски, як в віночку,
Має очі балухаті,
Хазяйнує в своїй хаті,
Плиг на берег, воду мутить,
Вже й на сонці спинку сушить.
***
Загадка
Надворі, вже давно весна,
Скажіть, із ким прийшла вона?
Таке, ясненьке й тепленьке,
Воно, кругленьке, жовтеньке,
Загляне в кожне віконце, віконце
Ану, дітки? Скажіть що це?
Та це ж, любі, наше –
(Сонце!)
27.01.2020р
***
Знов цей дощик
Крап - крап дощик, доня плаче,
«Ой, чомусь м`ячик не скаче,
Знов попав, він у халепу,
Ну в калюжу, взагалі то.
У воді, блищить сміється,
А цей дощ, мов хизується!
І для чого сумне літо?
Де ж те сонце, ясне світло?
Чому в чорних хмарах небо?
Я гадаю так не треба!»
Й ледь хитає головою,
« Щось не так, літо з тобою!....
***
Біля річки
Я раненько, залюбки,
Побіжу до річечки,
В траві й квітах всі горбки,
Там пасуться кізочки.
Вони - дві білесенькі,
Мають гострі ріжки,
В них гарні, сіресенькі,
І дуже тоні ніжки.
А над річкою верба,
У воді віти мила,
Туди кізонька моя,
Та й голівку схилила.
У долонях водички,
Піднесу, хай нап`ються,
А вони вперед ріжки,
То неначе сміються.
От хитрунки, раденькі,
Позирають до вербички,
Я ж хитріша, любенькі
З буряка, трішки дам гички.
Дуже лЮблю козульок,
Поведу в свій гайочок,
Ім й собі, радо сплету,
Різнобарвний віночок
2016р
***
Про крота
Кріт хатинку побудував,
Під ніс пісеньку проспівав,
Розгрібав земличку вміло,
Вже й підгриз травинки сміло.
Впала нині капустинка,
Покотилася сльозинка,
Та скажіть, хто його уйме?
І дощ гарний, коли поллє?
На городі ніби й тихо,
Та в землі гуляє лихо,
Треба дощика позвати,
Крота з хати виганяти.
2016р
ID:
862724
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.01.2020 11:48:31
© дата внесення змiн: 21.08.2024 10:40:27
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
