Небовид підпирає веселка,
Сяють миром живі кольори.
Навкруги запахтіло меделком,
Коні жовтня збігають згори.
Гумаки приміряє вже осінь,
Бачать сни біля греблі човни,
Про своє он шепочуться сосни …
А про що — ти попробуй збагни…
У діброві чеканить дріб дятел
Й розганяє дрімоту дубів.
Заманилось осикам поспати--
Не чіпали б хоч жовтих чубів.
А на вулиці гамір дитячий:
Угорі вигинається змій.
Хлопченя наздогін нетерпляче:
--Дай зловити шнурівку, постій!..
Йде Життя неквапливо і чинно--
Так віками ішло сивини.
І таке ж бо, неспинне, безвинне,
Мов нема у країні війни.
Така краса, якби ж не клятая війна. 
