Серпнева ніч молилася й молила,
Хай спека не розбурхує уяв.
Слона із мухи? Де ти його взяв?
У Спасівку тих мух, кусючих, - сила.
Одна вчорашній день шукає й досі,
Дзижчить тоді, коли бринять дроти.
В мовчання утопив би і затих, -
Та струмом розриває безголосся
Обвуглена зоря - під ноги... друга, -
Портал відкривсь, - метеоритний дощ
Відчудження і безнадії прощ.
Який вже день дзвенить така напруга?
На мед і шершні, - з медом тільки бджоли.
Серпнева ніч - притулок комашні,
Думки розкудлані, такі смішні.
Ніколи, прошу, не кажи, ніколи...
15.08.17
Щиро дякую за уважне прочитання. Бо саме з протиріч і складений вірш...Я завжди будую речення так,щоб залишався простір для уяви, для власного бачення...І тільки останній рядок ставить крапку над І.
Може й не дуже вдалося, - вчусь.
