Місяць був між зірок уповні,
На Чумацький утрапив шлях,
Слухав думи мої, ніби сповідь,
Про життя, що з тобою пройшла:
«Вмію я і любить, і прощати
(Захисти тільки, Боже від зрад),
Важко буде тебе залишати,
Бо коханий – це більше, ніж брат.
Не заплачу я, не заридаю,
Коли підеш без слова «прощай»,
Хоч не раз кожен рух твій згадаю,
І не згасне любові свіча.»
Слухав місяць, котив кругле тіло,
Щедро ніч з ним ділила печаль…
І зненацька зоря полетіла,
Ніби біль за наш спільний причал.
7.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
