Я посміхаюсь, в настрої неначе,
В розмові - жарти й лагідні слова,
А серце буря рве і стогне, й плаче,
А в серці - наче хмара дощова!
Там чорний шторм накрив дев`ятим валом
Сльозами болю береги душі...
Й під цим напором шторму шалом, шквалом
Снують думки холодні, як вужі!
В душі моїй кипить вулкан, одначе,
Чудово все, дивися: я сміюсь!..
А всім, чого ти так і не побачиш,
Я рано-вранці з сонцем поділюсь!
Бачу Толюнь забракло тобі кольорових фарб, а то щось твоя душевна палітра посіріла і поблякла зовсім, а може ти сам заштовхуєш себе у цю безбарвну туманну прірву?Що ж ти друже, так?!!Глянь скільки нас тут,і всі готові поділитись з тобою останнім, щоб на обличчі в тебе з'явилась ЩИРА(без вмяких там бурь і дощів) ВУЛКАНІЧНА ПОСМІШКА. Так що не думай!!! А нумо з нами,Веселку малювати Ну а пишеш,як завжди Дивовижно!!!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко! Твої коментарі, як сонячні промінчики!Дякую тобі за них!