Перший погляд присвячую світові.
Він накинеться спалахом.
Тільки ж страху від того нема,
Як прикрию горизонтом око.
Друге виколене через спрагу,
Через міць пожадання.
Може, з цим й попрощалась,
Та лишилась нудна позосталість.
Граймо тихо і шепотом,
Скоро прийде партія снігу,
Все розставить на відстані,
Щоб сховатись від себе,
Щоб сховатись в собі.
Хай доба озивається шелестом,
Їй видніше, що чується,
Раз на пагорби кинули ніч-простирадло.
Хтось проходить із гуркотом,
Мимоволі ти озираєшся.
Бачиш тінь, що плазує на видноті.
Гаддя скручується в коло,
Коли повз минає вічність,
Ти ламаєшся надвоє,
Коли крізь тебе проходить мить.
