Тебе я пам'ятатиму до скону
І творчий вечір.Як твої вірші
Встигав, немов би виноградну грону,
Зрізати у мотивах я своїх.
Солодким з губ злітала наша пісня
І червоніла терпким у душі,
Артисту мила і корисна,
Поету пісня в дружбу назавжди!
Мелодія тепер горить тим жаром
І сльози сушить, а в очах -
Побачимося, друже, незабаром,
Зберемось під єдиний дах.
Олександр Сичов
