Як легко поранити душу,
На прикрість зробилась вразлива,
Багато дісталось їй смутку,
Бентежна безвихідь здавила.
Війна відбирає всі сили,
Замучили ночі безсонні,
Погрозливий мечеться привид,
І звуки ракет із безодні.
Потоки бурхливих емоцій,
Тож нерви тримають в напрузі,
Неспокій, неспокій, неспокій!
І серця прискорений стукіт.
Я віру, любов і надію,
Розсію на полі пшениці,
Відкриюся Божому світлу,
Тут бути погожій блакиті!
Дуже гарний вірш! Я віру, любов і надію,
Розсію на полі пшениці,
Відкриюся Божому світлу,
Тут бути погожій блакиті!
Дай Боже чистої блакиті й біленьких хмар промінням прошиті! Щоб тепло й ніжність огортали тіла, любов відчула кожна душа!
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00