Як легко поранити душу,
На прикрість зробилась вразлива,
Багато дісталось їй смутку,
Бентежна безвихідь здавила.
Війна відбирає всі сили,
Замучили ночі безсонні,
Погрозливий мечеться привид,
І звуки ракет із безодні.
Потоки бурхливих емоцій,
Тож нерви тримають в напрузі,
Неспокій, неспокій, неспокій!
І серця прискорений стукіт.
Я віру, любов і надію,
Розсію на полі пшениці,
Відкриюся Божому світлу,
Тут бути погожій блакиті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2025
автор: liza Bird