вітер — це віра в нього,
переважання змісту над формою,
виставлена на загал нагота,
вітер — це буря на лікарняному
що смокче червоні соски шипшини
налиті гнівом,
це сам собі ключ для виходу з себе
в гостинно розчинену порожнечу,
це шурхотіння полущеною
березовою корою —
наче чорно-білою копією
серцем вимазаного простирадла,
вітер це я — коли радше
відстань а не дорога,
вітер це ти — коли одночасно
і поруч і повз
19.10.24
