Лагідні промені вечірнього сонця
Гладять обличчя так дороге,
Кожну веснянку на рівному носі
Порахував я давно для себе.
Сонячний відблиск блукає волоссям,
Локони хвилею по тілу пливуть,
Він, як і я вже ,теж буде не взмозі,
Вихід знайти через твою красу.
Зайчик від сонця сідає на вії ,
Ніби лоскоче твоє лице,
Щоб посміхнулась ти моїм надіям,
Я ж - зрозумів ,що намріяв тебе…
