| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
Не вірю в маєстат кохання
Не вірю в маєстат кохання,
Це не безжурне почуття,
Ти відчуваєш, що востаннє
Тобі дарує щось життя,
Без чого жити неможливо -
Без її погляду, тепла,
Ніжного дотику… Красиво
Якось від серця віддала
Вона солодкий поцілунок -
І ти не можеш вже ось так,
Чекаєш знову подарунок
Ти на своїх сумних вустах…
Його немає. Навіть дотик
Не відчуваєш на собі
І ти чекаєш довго, доки
Не потопаєш у журбі.
Її немає знову поруч,
Між вами довгії шляхи,
Тебе ніщо не здійме вгору
Як можуть легко всі птахи.
Ти на землі. Ти поглинаєш
Розлуки порох у душі,
Знаючи як, усе ж не знаєш,
Як подолати рубежі
Цього шаленого кохання…
Воно ж немов не має меж
І ти неначе уостаннє
Шукаєш тих вершини веж,
Які дозволять дозирнути
Туди, де видно її стан
І поглядом мов проминути
Числені села і міста.
Ти божеволієш напевно,
Це нездорове почуття,
Коли казати щось даремно.
Бо вже без неї не життя…
© Олександр Попроцький
ID:
941029
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 22.02.2022 23:59:15
© дата внесення змiн: 24.06.2022 12:36:15
автор: Oleksandr Poprotskyy
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: ОповзеньЮхниця Євген: - Знайти несловникові синоніми до слова: ВідчуженняEnol: -
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
