**
На вірш Ліни Корстенко
«О языке»
Слова у кожного свої.
Тут з Ліною не згодна.
Вони з народження мої,
Бо душі ж не порожні!
Ми їх виносимо на світ
При першій же потребі.
А притаєне десь звучить,
Поки набуде ймення.
17.08. 2019 р.
ЧИТАЮЧИ ТВОРИ С. ЖАДАНА
З твоїх писацьких неясних причин
Краще було би з*єднатись с нічим.
Ти весь у пиятиці, і ув іржі,
Тобі не позбутись розмов у суді.
*
Якийсь ти заплутаний,
Зім*ятий, в*язкий.
І маєш науку,
Та ніби ти не в ній.
*
Ніби глибокий – роздивишся –ні.
Мабуть запутався в путах землі.
*
Поразок і втрат тобі не злічить,
На взаєм кохання тобі не приплить.
Триває зима, і сльота у душі.
Томý нема мосту на ті острівці.
*
Робиш, як водиться, ти навпаки,
Тому летиш під три різних чорти.
Чому до згоди не линеш-летиш?
Мабуть, у цьому винен твій хвіст.
*
Я написав тут багато чого,
Мабуть, місити – моє ремесло.
Хай уже буде і далі трива.
Деяким людям потрібна крива.
*
Твердошкірість не пробить
Голкою чи шилом.
Хіба хвіст лиш задрижить,
Стихне разом з пивом.
17.08. 2019 р.
