У мене є єдина і одна.
А хто не розуміє цю різницю,
нехай згадає, де його весна
і як весною осінь молодиться.
І поки літо, є лише вона
чужою полонянкою столиці.
І хай не роз’єднає нас війна,
а я не об’єднаю ваші лиця.
Усе іде, усе кудись тече.
Минуле розливається рікою.
Вона уже не кличе за собою.
А ти моє надійніше плече,
аж поки і тобі не допече,
що не були ми нерозлийводою.
