Світає…
І знов пройшла
безсонна ніч.
На білім полотні
зоря палає
І сонцю котиться
навстріч.
Лиш так далеко
соловейко,
Й зозуля не кує
в саду…
Моя плакуча
Україно-ненько,
чекай мене,
Я знов прийду…
Чекай, чекай,
мій краю рідний,
Усе минеться
день при дні.
Настане час
і мій погідний.
Не все ж бо жити
в чужині.
Вернусь до тебе,
Україно,
З чужинських
зболених доріг.
Світає…
І неба край
уклінно
впаде
на батьківський
поріг…
