Олексій Васильович
Так звали мого сусіда ліворуч, ліжко якого було біля вікна і вважалося привелейованим, бо: по-перше, відстань між ним та вікном була достатньо широка, щоб можна було поставити стілець, а по-друге - давала можливість першим отримувати свіже повітря з вулиці, коли вікно було відкрите, адже жара добиралася і до нашого 5-го поверху.
Мій сусіда побув в такій якості декілька діб і виписався, а я перебрався на його місце - по праву старшинства за віком, тим більше, що ніхто і не збирався міняти свої місця, окрім мене.
Спілкувалися ми з Олексієм Васильовичем тільки два повноцінних дня, але якось зразу між нами виникла довіра.
Чоловік могутньої статури, хоча і з животиком - нічого дивного: діабетик з великим стажем. Другий інфаркт, перший був у нього 15 років назад і він лежав в цій самій палаті, теж біля вікна, тільки на іншому ліжку.
Його день починався з того, що він ретельно виміряв прибором рівень цукру в крові, а після сніданку повторював цю процедуру. Лікування своє сприймав з гумором, але до лікування своїх колег по палаті відносився підкреслено серйозно.
Віком десь за 50 років, мав великий життєвий досвід. Майстер спорту і член збірної України з великого гандболу, кандидат технічних наук - закінчив мій рідний Київський інженерно-будівельний інститут, але сантехнічний факультет, один із ведучих спеціалістів України в галузі вентиляції, вільно володіє англійською мовою, енциклопедично освічений і гарний розповідач.
Але для нас з ним з'ясувалося цікавим інше: він володіє розширеними сенсорними здібностями. Ми дуже обережно розмовляли на цю тему, повільно намацуючи спільну толерантність, але коли це відбулося, то ми відвели собі душі. Багато нового було для мене від нього я багато було нового для нього від мене.
Наприклад: він познайомив мене із системою "Мудра", а я йому розповів про 5 Програм, що реалізуються в людині. Коли мене схопила при ньому кондрашка, то він вийшов тихо в коридор, а потім повернувся і сказав: "Прочитав: у вас все буде добре!" А коли я став адекватним для розмови, він сказав: "Я запитував і мені Сказали, що ви видряпаєтесь!" Отже, у нього теж є Голос.
Попрощалися ми дуже доброзичливо. На прощання він сказав мені: "Ви перший, з ким я наважився говорити про свої Здібності".
*******
ID:
523070
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.09.2014 20:09:53
© дата внесення змiн: 12.09.2014 20:09:53
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
