У нашому житті буває повтор,
Буває відчуття déjà vu*.
Усе стиснуто стоїть, ніби затор.
І ти не знаєш, що я роблю.
Здається, що все чи щось часто повторюється,
Що немає нічого нового,
Що все, як ти хочеш чи не так відтворюється.
І ти п'яний від ранку хмільного.
Повтор, повтор. Повтор...
Буденні прошарки немов одного дня
Без розчеплень, мов тор,
Лише тоді, коли всі рідні ‒ не рідня.
Знаки, звуки, рухи ‒ все/щось повторюється
На цьому клаптику прекрасному, у цьому Всесвіті.
Щось прикрашається, а щось спотворюється
У цій незнаній, невагомій та контрастній безвісті.
Але повтор... майже скрізь є повтор.
Стягнулись безліч різних трас.
Із сотень є один лиш коридор,
Яким ми ходимо весь час.
*Déjà vu (фр.) ‒ вже бачив.
21.02.2017
