В моєму страху лиш твоя вина
І лиш твоя вина в моєму болі
Навіть коли я залишаюся одна
Й тоді я тону у твоїй неволі.
Мене у свій сценарій чи вписав?
Яка у мене роль у твоїй п’єсі?
Чи лиш на мить? На кілька реплік, кілька фраз?
Чи назавжди, чи до фінальних оплесків на сцені?
Ти не цінуєш людей…
Чи цінуєш лиш тих, що сильні…?
А я не знаю яка я
Й якою я хочу бути
Моя весна розцвіла так раптово в серці
І я не знаю чи цвіт той я хочу забути.
І я дурію, деградую, депресую-
Щось таке…-
Пишу вірші ...,малюю....
Я так сумую за тобою,знаєш…
Чи досі ти щось щиро відчуваєш…?
