От і все: фотокартка ще молодого,
Стаканчик горілки, хліб, полум'я свічі -
Вперше бачу тебе немов би німого,
Про тебе говоримо ми, мовлень майстри.
Ми рахуємо твої не всі (!) чесноти -
Їх більше, кожний знає один тільки спектр,
Дід, брат, чоловік і маестро турботи,
Добрий, люблячий, яскравий твій інтелект.
Я міг би сказати багато нового
Та сльози не дали мені говорити...
Замовк. Інші казали про головного
Фахівця і про твою здатність дружити.
Боляче, що не разом ми пригадали,
Як під Малином у ліс йшли за грибами,
Були молоді, щасливі й не гадали,
Що кінчається все банально - гробами.
Залишки нас давно вже стали в кільватер -
Якось вже звично мати немічне тіло...
Та, як й у тебе, не вмирає Характер,
Кожний, як і ти, був і є щире світло!
3.06.2013
К.
ID:
429367
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.06.2013 16:14:11
© дата внесення змiн: 04.06.2013 16:14:11
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
