Якби людина могла висловити своє кохання,
Якби людина могла піднести своє кохання до неба,
Як хмару до світла;
Якби, наче стіни, які рушаться,
Щоб вітати правду, яка постає за ними,
Вона могла зруйнувати своє тіло, залишивши лише істину свого кохання,
Ту, якою вона є насправді,
Яку не можна назвати славою, багатством чи амбіціями,
А коханням чи жагою,
Я міг би нарешті бути таким, яким себе уявляв;
Чий язик, чиї очі, чиї руки
Виголошують перед людьми незнану правду,
Правду свого справжнього кохання.
Моя єдина свобода — це свобода бути прикутим до іншого,
Чиє ім'я я не можу чути без тремтіння;
Заради кого я забуваю це мізерне існування,
Для кого мої дні і ночі стають такими, як він бажає,
І моє тіло, моя душа пливуть у його тілі, його душі
Як загублені уламки, які море затоплює або піднімає
Вільно, так вільно, як вільне кохання,
Єдина свобода, яка мене підносить,
Єдина свобода, за яку я помираю.
Ти виправдовуєш моє існування:
Якщо я не пізнаю тебе, я не жив;
І якщо я помру, не пізнавши тебе, я не помру, бо я не жив.
Luis Cernuda Si el hombre pudiera decir
Si el hombre pudiera decir o que ama,
si el hombre pudiera levantar su amor por el cielo
como una nube en la luz;
si como muros que se derrumban,
para saludar la verdad erguida en medio,
pudiera derrumbar su cuerpo, dejando sólo la verdad de su amor,
la verdad de sí mismo,
que no se llama gloria, fortuna o ambición,
sino amor o deseo,
yo sería aquel que imaginaba;
aquel que con su lengua, sus ojos y sus manos
proclama ante los hombres la verdad ignorada,
la verdad de su amor verdadero.
Libertad no conozco sino la libertad de estar preso en alguien
cuyo nombre no puedo oír sin escalofrío;
alguien por quien me olvido de esta existencia mezquina,
por quien el día y la noche son para mí lo que quiera,
y mi cuerpo y espíritu flotan en su cuerpo y espíritu
como leños perdidos que el mar anega o levanta
libremente, con la libertad del amor,
la única libertad que me exalta,
la única libertad porque muero.
Tú justificas mi existencia:
si no te conozco, no he vivido;
si muero sin conocerte, no muero, porque no he vivido.
ID:
1056999
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.02.2026 12:38:03
© дата внесення змiн: 09.02.2026 12:39:14
автор: Зоя Бідило
Написано автором з використанням штучного інтелекту
Вкажіть причину вашої скарги
|
