Захотів Петро на старість
У житті усе спізнати,
А то все - робота, діти…
Може варто й погуляти?
Вечорами веселився
(Кума Валя - недалечко),
Біс в ребро йому вселився,
Став Петро скакати в гречку.
Але пам’ятав, що треба
І сім’єю дорожити:
Старість вже не за горами –
Треба ж десь віка дожити!
До дружини підлизався
(Сковорідку купив нову),
Трішечки в коханні клявся,
Далі вів таку розмову:
-Ганю, мила, сказать правду
Буду я тебе просити:
Якби я завів коханку,
Чи змогла б мені простити?
-Ну, аякже,- Ганя каже,-
Це побачиш зверху, з неба,
Зразу ангелом ти станеш!
Мертвому прощати треба…
І провідувати буду -
В нас он цвинтар недалечко…
Враз позбувся Петя блуду,
Не стрибає більше в гречку!
А Ганя - розумна жіночка, зразу знайшла "підхід" до чоловіка.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ганя виклала чіткий план своїх дій, (а Петя знав, що вона людина слова, жартувати не буде), зразу перетворився на зразкового чоловіка!Дуже Вам, Світланочко, вдячна за такий гарний відгук!
Звичайно,є у вас талант,
ви не ховайте аж ніяк...
І жарти пишете, й ліричне,повчальне, й досить сатиричне. Тож побажаю вам добра,
удома затишку й тепла
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лілечко, дуже Вам вдячна за такі теплі побажання! Щастя Вам, радості і гарного настрою!