Захотів Петро на старість
У житті усе спізнати,
А то все - робота, діти…
Може варто й погуляти?
Вечорами веселився
(Кума Валя - недалечко),
Біс в ребро йому вселився,
Став Петро скакати в гречку.
Але пам’ятав, що треба
І сім’єю дорожити:
Старість вже не за горами –
Треба ж десь віка дожити!
До дружини підлизався
(Сковорідку купив нову),
Трішечки в коханні клявся,
Далі вів таку розмову:
-Ганю, мила, сказать правду
Буду я тебе просити:
Якби я завів коханку,
Чи змогла б мені простити?
-Ну, аякже,- Ганя каже,-
Це побачиш зверху, з неба,
Зразу ангелом ти станеш!
Мертвому прощати треба…
І провідувати буду -
В нас он цвинтар недалечко…
Враз позбувся Петя блуду,
Не стрибає більше в гречку!
Буває в нас таке, але тільки якщо жінка віжки попустить. А якщо займе правильну позицію - то нічого не трапиться. Правду казали древні - всі гріхи приходять через через жінок, або через їх бездіяльність.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В жінки на роду написано - скрізь бути винною, але до української жінки це не відноситься! Дуже Вам дякую за такий розумний і дотепний коментар!