Гроза - на білих неба натяжних
полотнищах під спалах блискавиці.
У кроках стомлених й таких важких,
в долонях, щільно вбраних в рукавиці,
став спомин недоречний до речей,
що було це ще у тамтешню зиму...
гроза у зиму крапала з плечей,
і спалахнула непереносимо
у переддень наступної зими,
у передніч з зап"ястками в кишенях,
з холодними промоклими грудьми
і сумнівом, що Ти сховав у жменю.
