На серці пустка, і думок нема...
Куди вони сховалися й навіщо?
І навіть інтуїція - німа...
Життя дріма... Цей сон простий чи віщий?
Діра в душі пече і холодить...
І в світі наче вже людей немає...
Безвихідь туго, як струна, бринить,
І дикий розпач душу обіймає!..
Німує біль, і каменем печаль,
І слів нема, і сльози заховались...
А серце розрива образи сталь
Тупим ножем, щоб довше не зросталось!
А ти тримайся! Ти ж бо - чоловік!
І серце милосердне все пробачить!..
Терпіть образу ще ніхто не звик...
Та сльози - в серці!.. Хто їх там побачить?!.
знайоме відчуття...хочеться заховатися від всього світу..чи,як писала Ліна Костенко,забитись в печеру і няньчить вогонь тримайтеся,не все так погано,поки ми живемо,завжди є можливість щось виправити
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іноді хочеться заховатися від всього світу..Дякую за розуміння і підтримку.