| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
10:54
|
О Десятій п'ятдесят чотири,
Виходжу зі своєї квартири.
У небі лиш вихори й вири,
На асфальті білі пунктири.
Під ногами хлюпочуть калюжі,
Чому люди настільки байдужі?
Заквітчались закохані ружі,
Чом же ми так любити не дужі?
Ось і місяць чекає світанку,
Мов сусід на свою коханку.
Граю сам із собою мовчанку,
У душі несучи вишиванку.
Заплітаю вулиці й сквери,
Абсорбую подерті папери.
Всі коти уночі, як химери,
Не потрібні більше манери.
Заплющ очі, падай на спину,
Чи ти бачиш у собі людину?
Чом шукаєш її безупину?
Як заповниш в душі порожнину?
12.07.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
ID:
841779
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.07.2019 14:52:45
© дата внесення змiн: 13.07.2019 14:52:45
автор: Моряк
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: ВідчуженняEnol: - Знайти несловникові синоніми до слова: візавіПод Сукно: - ти Знайти несловникові синоніми до слова: візавіПод Сукно: - ви Знайти несловникові синоніми до слова: візавіПод Сукно: - ти
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
