На світ ти, Отче, дивишся крізь нас,
Крізь кожен погляд, подих і сльозу.
Малюєш тихо неповторний час –
В душі крізь світло, крізь її красу.
Бо ти живеш не тільки в небесах,
Не тільки там, де зорі мерехтять.
Ти проростаєш в наших почуттях,
У райдужках очей, де мрії сплять.
Коли душа освітлена Творцем,
То навіть темінь сяє крізь пітьму.
Слабкий стає хоробрим вмить борцем —
І серце шле любов, тепло йому.
Та якось гасне полум’я душі,
І холод зачиняє Божі двері.
Наосліп губимося у глуші,
Блукаємо глухі в німій пустелі.
І світ стає безбарвний і чужий,
Де кожен промінь губиться у тінях.
Ми бачимо усе крізь біль німий,
Породжуємо сумніви у діях.
А Бог дивився б — та крізь нас лиш тьма,
Бо інших вікон у цей світ немає.
Він бачить те, що в нас лише війна
О, клята ця війна - душа ридає.
Крокує смерть по спалених житах,
Уламки рвуть і пам'ять, і надії.
Застиг у горлі невимовний жах,
І навіть небо від димів сивіє.
Я знаю, Отче – Тобі це до снаги,
Будь ласка – хочу бачити знов світло,
Зроби, щоб не було в очах війни,
І Україна, і земля розквітла.
https://youtu.be/f4VfGMzBY_c?si=5BD7lLbt6ZX0rBmw
Музика і вокал створені за допомогою ШІ програма Suno.
ID:
1071293
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 28.10.2026 20:55:15
© дата внесення змiн: 28.10.2026 20:55:15
автор: Інь-янь
Вкажіть причину вашої скарги
|