Крізь наші очі

На  світ  ти,  Отче,  дивишся  крізь  нас,
Крізь  кожен  погляд,  подих  і  сльозу.
Малюєш  тихо  неповторний  час  –
В  душі  крізь  світло,  крізь  її  красу.

Бо  ти  живеш  не  тільки  в  небесах,
Не  тільки  там,  де  зорі  мерехтять.
Ти  проростаєш  в  наших  почуттях,
У  райдужках  очей,  де  мрії  сплять.

Коли  душа  освітлена  Творцем,
То  навіть  темінь  сяє  крізь  пітьму.
Слабкий  стає  хоробрим  вмить  борцем  —
І  серце  шле  любов,  тепло  йому.

Та  якось  гасне  полум’я  душі,
І  холод  зачиняє  Божі  двері.
Наосліп  губимося  у  глуші,
Блукаємо  глухі  в  німій  пустелі.

І  світ  стає  безбарвний  і  чужий,
Де  кожен  промінь  губиться  у  тінях.
Ми  бачимо  усе  крізь  біль  німий,
Породжуємо  сумніви  у  діях.

А  Бог  дивився  б  —  та  крізь  нас  лиш  тьма,
Бо  інших  вікон  у  цей  світ  немає.
Він  бачить  те,  що  в  нас  лише  війна
О,  клята  ця  війна  -  душа  ридає.

Крокує  смерть  по  спалених  житах,
Уламки  рвуть  і  пам'ять,  і  надії.
Застиг  у  горлі  невимовний  жах,
І  навіть  небо  від  димів  сивіє.

Я  знаю,  Отче  –  Тобі  це  до  снаги,
Будь  ласка  –  хочу  бачити  знов  світло,
Зроби,  щоб  не  було  в  очах  війни,
І  Україна,  і  земля  розквітла.


https://youtu.be/f4VfGMzBY_c?si=5BD7lLbt6ZX0rBmw
Музика  і  вокал  створені  за  допомогою  ШІ  програма  Suno.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2026
автор: Інь-янь