Тримаю я в собі
На світі цім життя,
Яке дано й тобі.
Думки та почуття –
Це складові його,
Бо ж є вони всякчас
В нас, протягом всього
Життя. Минає час.
Минає і воно –
Життя, яке навік
Колись мине. Дано
Одне ж. Не буде ввік
В нас іншого життя,
Принаймні в світі цім.
Мине без вороття
Воно у нас на нім
В невідворотну мить
І у неждану теж.
Життя, що нам прожить
Дано, все ж не без меж.
Адже ми є людьми
На світі цім земнім,
Де живемо всі ми,
Тому що є на нім
Повітря і вода,
І сонце в небесах…
Звичайно, нам шкода,
Що все воно у прах
Обернеться у мить
Останню, та цього
Усім нам не змінить.
Тому впродовж всього
Життя живімо так,
Як прагнемо ми всі, –
Лиш залюбки, усмак,
У всій його красі!
Євген Ковальчук, 13. 06. 2022