Я бачив як віру ховали,
Сльозинки ніхто не зронив,
Бо плакать гріхи не давали,
Безмовно це кожен робив.
А віра вмирала в задусі
В душі зашкарублій в гріхах,
І кожен зневіритись мусів,
Безвір`я пустивши під дах.
І віру сховали ми тихо,
Сльозинки ніхто не зронив,
В душі поселилося лихо,
І відчай усіх полонив.
Я бачив надію ховали,
Сльозинки ніхто не зронив,
Бо шляху до щастя не знали,
Безмовно це кожен робив.
Надія вмирала поволі,
Згасала у наших очах,
І ми підкоряючись долі,
Безвихідь пустили під дах.
Надію сховали ми тихо,
Сльозинки ніхто не зронив,
В душі поселилося лихо
І відчай усіх полонив.
Я бачив любов як ховали,
Сльозинки ніхто не зронив,
Бо ненависть люди пізнали,
Безмовно це кожен робив.
Вмирала любов від нестачі
Надії і віри в ці дні,
Бо гніву джерела гарячі
Згасили любові вогні.
Любов поховали ми тихо,
Сльозинки ніхто не зронив,
В душі поселилося лихо,
І відчай та гнів полонив.
Не стало на білому світі
Надії на краще буття
І віри у Божі завіти,
Любові - творити життя.
Так царство антихриста прийде,
Здичавіє люд на землі,
І сонце над нами не зійде,
Загинемо всі у пітьмі.
08.03.99
