Ніби перегук
китайського Фен-Шуй:
ти - я - третій -
як свідок,
але не завжди
зайвий:
все залежить
від акцентації
та простого
звукового наголосу:
ти-я-він -
(знаєш се?)
ти-Я-він -
(знаю це?)
ти-Я-ВІН -
(відчуваєш це? -
як болить?)
ТИЯВІН-
чи той вітер-ураган
живе цим?
Боже, цей третій -
це Tи?
...........
Я росла і маліла
зі словами дощу,
я росла і вірила
навесні
ластівкам і пелюсткам -
пелюсткам,
що їх вітер
безжально
зривав... все зривав...
............
не питаючися мене
про відчуття
болю і вічності....
І, мов самурайське відлуння,
знаю, що
.........
Жінка (людина), котра бере
не лише меч,
але і життя
у свої власні руки... -
....
ця жінка майже не живе -
вона - приречена -
а отже, лише ніби чує y небі
нічних метеликів ледь вловимі
з-з-з - з-звуки....
..........
Жінка, котра плаче
невидимою сльозою
над своїм тілом,
над своєю любов´ю,
що зросла
на бетоннім мості
над нерайською рікою
з назвою РАЙДУГА -
ця жінка - у смугастій сорочці,
затворниця,
рецидивістка власних ілюзій -
вона знов поринає у морок краси -
і, наче впалий янгол,
прорізує
своєю драматичною пантомімою,
(оцією іграшковою зброєю -
імітацією свисту сталевого меча),
світанок,
що повсякчас
їй
забороняє
БУТИ....