Смуги-рай-дуги

Ніби  перегук
китайського  Фен-Шуй:
ти  -  я  -  третій  -
як  свідок,
але  не  завжди  
зайвий:
все  залежить
від  акцентації
та  простого  
звукового  наголосу:
ти-я-він  -
(знаєш  се?)
ти-Я-він  -
(знаю  це?)
ти-Я-ВІН  -
(відчуваєш  це?  -
як  болить?)
ТИЯВІН-
чи  той  вітер-ураган
живе    цим?
Боже,  цей  третій  -  
це  Tи?
...........
Я  росла  і  маліла  
зі  словами  дощу,  
я  росла  і  вірила
навесні
ластівкам  і  пелюсткам  -
пелюсткам,  
що  їх  вітер
безжально
зривав...  все  зривав...
............
не  питаючися  мене
про  відчуття  
болю  і  вічності....
І,  мов  самурайське  відлуння,
знаю,  що
.........
Жінка  (людина),  котра  бере  
не  лише  меч,
але  і  життя
у  свої  власні  руки...  -
....
ця  жінка  майже  не  живе  -
вона  -  приречена  -  
а  отже,  лише  ніби  чує  y  небі
нічних  метеликів  ледь  вловимі
з-з-з  -  з-звуки....
..........
Жінка,  котра  плаче  
невидимою  сльозою  
над  своїм  тілом,
над  своєю  любов´ю,  
що  зросла
на  бетоннім  мості
над  нерайською  рікою  
з  назвою  РАЙДУГА  -
ця  жінка  -  у  смугастій  сорочці,  
затворниця,  
рецидивістка  власних  ілюзій  -
вона  знов  поринає  у  морок  краси  -
і,  наче  впалий  янгол,
прорізує  
своєю  драматичною  пантомімою,
(оцією  іграшковою  зброєю  -  
імітацією  свисту  сталевого  меча),
світанок,
що  повсякчас
їй  
забороняє
БУТИ....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140293
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2009
автор: Vikta