|
Вранішній стон,
Оргазмів прийом.
Кажуть - вульгарно,
Кажуть - жахливо.
Та для закоханих
Все то є мило.
І починають
Ранки з кінця,
Стони лунають
Там без кінця.
Вабить, зближає
Ця безкінечність.
Він і вона - не суперечні.
Як змії вються ноги,
Горять в істомнім болі.
Твердіє щастя колос,
Ласкає серце голос.
А ми у лоні ритму
Піднімемось на гірку.
Які ж тут краєвиди....
Шукаємо ... глибини...
Все глибше проникаєм...
Всім тілом це бажаєм,
Щоранку ми палаєм.
І в полумї сіяєм.
А ти немов Венера,
То в небі,
То у морі.
А я неначе Сонце,
Мов промінь у віконці.
Це еротична сцена,
Про двох одна поема.
Із двох сердець початок,
Портал, у Всесвіт вхід.
Душі, душі політ.
І вогко там де вузько
І судоми й мурашки,
Прохід...
У потойбіччя
вхід.
В чарівний....
Знойний світ.
Ковток блаженства й неба,
Нічого більш нетреба,
В єднанні лиш потреба
І наростає ритм.
Настроєний орган,
Колони голосні....
З тобою...
Мов ві сні...
Нас ритм сердець єднає,
Душа ж...
Вона літає....
Нам небо відкриває...
Єднає це, єднає.
Все є, ми відчуваєм,
А серце ж завмирає,
Кохає й знов ... кохає!
--------------------------
Утренний стон,
Спазмы, они вызывают оргазмы.
Говорят, что это так пошло,
Говорят, это ужасно.
Но для двоих
Все так прекрасно.
И начинают без конца
Утро блаженства вновь с конца,
И стоны раздаются
Сердца там разорвутся.
Влечет, сближает
Вечность, миг, бесконечность.
Он и она - противоположны.
Как змеи вьются ноги,
И горят от боли.
Твердеет счастья колос,
Сердце ласкает голос.
Мы снова в лоне ритма
Несемся мы на горку.
Какие визги й зойки ....
Мы ищем... глубину...
Все глубже проникаем...
Всем телом зажигаем,
С утра огнем горим.
И в пламени парим.
Ты словно бы Венера,
То в небесах,
То в море, ты двух стихий природа.
А я как солнце,
Словно луч в окне.
Интимная вновь сцена,
И о любви поэма.
Двух сердец начало,
Портал...
Души, души начало.
И влажно там, где узко.
И судороги й мурашки,
Мы вместе...это
сказка.
В мир совершенства вход.
Меж ног в оргазм проход...
Глоток блаженства, неба,
Нуждаемся... идем,
Подьем...
Проем...
Вновь нарастает ритм.
Настроенный орган,
Мой хулиган...
Колонны громовые
С тобой...
С тобой...мы вновь родные!
Нас ритм сердец роднит,
Душа же...
Она летит ....
Нам небо открывает...
Объединяет это.
Все есть, не нужно й света,
Аж сердце замирает,
Любить вновь продолжает... любить!
Не покидай
Не покидай.
Серце віддай.
Нарешті Рай.
Мій урожай.
Люби, кохай.
І погибай.
Такий тут рай.
Серце віддай.
Серце розбий,
Паши, роби.
Смакуй цей рай,
Зрій урожай.
Не покидай,
Роби, пахай.
Для мене Рай,
Ти все ж віддай.
Все до краплини,
Ми то родина.
Люби, кохай.
Прощай.
...
Ты не поэт.
Сюжета ж нет.
Памфлет, сонет.
А где ж сюжет.
Что б опстилось
Й приподнялось.
Да так что б сердце
С болью сжалось.
Что было так
Как будто явь.
Чтобы там жил,
Что б там страдал.
В огне горел,
В поту стонал.
Что б в муках жил
И воскресал.
Ты не поэт.
Ты жить устал.
Не для тебя
Весь ведь этот бал.
Не званный гость.
Никто не ждал.
Тебе платили -
Ты й писал.
Всех раздолбал.
Таких как ты
Кто тут скал.
Ведь нет души.
Слова, слова.
И пустота.
Одни слова.
Все ни о чем, сплошной дурдом.
.
Сон валить з ніг.
Він переміг.
Сил більше немає.
Все засипає.
Він найсолодший
Люди кажуть.
Нехай цей смак
Усім покажуть.
Він благодійний.
То є так.
В нім відпочинок,
Невідость.
В нім відключаємо ж
Свідомість.
І знову, знову
Валить з ніг.
Все тіло просить,
Щоб приліг.
Ві сні постійно десь літаєм,
В нім нових сил ми набираєм.
Нажива й зрада
Корупційні маштаби зростають.
Мілліарди з нічого тут мають.
На страсі й на тім заробляють.
Свої вже своїх підтавляють.
Не плачуть уже, проклинають.
Обороти лише набирають.
Схеми нові розробляють,
А люди ж зникають й зникають.
Поле ждало трударя,
Не відкупивсь, от й нема.
Дім за життя, доля чомусь вже така.
Кажуть, що нас захищають.
Та більшість в аду тім зникають.
Метрів на три лиш стріляють,
Мов зайчики в полі стрибають.
На цьому жиди заробляють.
Куди не похлянь паразит
І хоче, так й пре заробить.
Кого захищає ця влада,
Кермує ж корупція й зрада.
Свої інтереси в усьому.
Статки у них на живому.
Невиданного вже маштабу
Навколо людей оця зрада.
ID:
1012998
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.05.2024 06:18:07
© дата внесення змiн: 12.05.2024 16:31:27
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
