Сади стояли і пили блакить
Чарівне небо - мов зійшло з картини,
А серцю так хотілося любить:
Наче на крилах ми в блакить полинем.
Весна будила приспані гаї,
Співала так - немов дзвеніли струни,
До ранку плакали-сміялись солов"ї,
І цілий світ зробився ніжним, юним.
А сік з беріз бринів - як в жилах кров,
Всі причащались ним ніби причастям,
Сади пили блакить - серця любов,
Ми і земля, разом купались в щасті.
Галина Грицина.
Дякую.
