Рік за роком іде у рахунку із днів,
Тільки що народивсь, а вже старість зустрів.
Навкруг тебе товпа із чужих голосів,
А де твій? А він був чи в пожарі згорів?
Попелище душі на догоду комусь,
Легше тінню іти, чим піднятись увись.
І гукати з гори: я - людина зовусь
І тобі я кажу, - задарма не хились.
Голос май свій завжди, щоби там не було,
Аби в серці добро, що ростить джерело.
Сонцедайність життя, де тоненьке стебло,
Сил додай ти йому, щоб в путі берегло.
Оберегом від зла совість власна стає,
Не губи, то не гріш, що заробиш іще.
У відміряний час, що нам доля дає,
Не вчорни ні за що родоводу кліше.
20.12.20
