Тайга. Ведмеді-ведмежата
Чекають кедра, щоб упав.
Бо добре лазати, стрибати
По ньому, зваленім, бува.
Вже тиждень, як весняне сонце
Горить без вітру з-над степів.
Без дмища не гро-грохне. Конче
Потрібно, щоби прилетів.
Та раптом сніг із хмар, що з тундри,
Тваринам свято зіпсував.
Сховались бурі. Білим мудро
Просити лому. То ж зима.
