Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Липневий дощ ковтає спеку,
І сльози рвуться із душі…
Чому ти близько і далеко?
Чи часом я тобі не камінь на душі?
Я не хочу нагло вриватися у твій простір.
Руйнувати буденність і ритм:
Я лиш хочу збагнути: ти кохаєш мене?
Чи від кохання це просто дим?
Немов дим недокуреної цигарки,
Що не горть, а тліє повільно ….
Ми закохані? Пара? Будемо разом?
Чи кожен іде: хто направо, а хто наліво.
Ти мене не впускаєш у дім…Чому?
Може не в мамі причина?
Ніч і ліжко ти розділив з другою…
А я припхалась, як дурепа наївна….
Ти скажи лишень, бо дорослі давно,
І не хочеться їсти брехню як «Мівінну»,
Бо не клеїться інколи лапша наших вух.
Я закохана в тебе, і вірю у казку наївно…
Я люблю щиро так, від душі, як ніколи,
Без пафосу і красивих високих нот…
Я, О......е, кохаю тебе, щиро, щиро,
І суддя з висоти сам Господь Бог…
Хрест мій – як підтвердження сутті,
Як доповнення мови кохання….
Я - проста, без гриму, без люті,
Я хочу тепла і твого кохання.
Тих обіймів і палких поцілунків,
І рахувати зорі на небі…
І ловити на плесо води місяця візерунків,
І триматися за руки, за плечі
Як сонце нам грітиме у долоні та очі,
Як вітер нас гнатиме в спину….
Не впади…Лиш довірся коханню,
Обійми і до себе ти притисни,
Й не відпускай, якщо це взаємно….
ID:
1044188
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 21.07.2025 23:45:39
© дата внесення змiн: 21.07.2025 23:54:23
автор: Мирослава Савелій
Вкажіть причину вашої скарги
|
