Я вдихаю тебе…Ніби запах найкращої квітки,
Як повітря у горах, серед тисячі ніжних смерек,
Ти, мов свіжість води, кришталевої, з витоків річки,
Знов вдихаючи трунок, насолоджуюсь я ним без меж.
Я цілую тебе…Наче вперше і наче в останнє,
Як цілують ікони, затримавши в грудях повітря,
Мовчки, ніжно, без слів, спілкування моє невербальне,
Ніби в тиші нічній, де молитва летить про спасіння.
Я торкаюсь тебе…Як той витвір най цінний мистецтва,
Як перлину у мушлі, що на дні океану знайшли,
Наче нитку тонку, що від дотику вмить обірветься,
Від незграбного руху, загрубілої з часом руки.
Я ціную тебе, більше свого життя, більше світу,
Більше всіх тих скарбів, що надбали за вічність народи,
Бо належу тобі, як належить тепло й сонце літу…
Я залежний від тебе, як настрій від примхи погоди.
Я з тобою на вік, бо без тебе в душі порожнеча,
Нема сенсу лягати і на спокій чекати вночі,
Я до смерті лиш твій, поки серце у грудях ще б’ється,
Хто би що не пророчив, щоб не сталось в житті, завжди твій!
ID:
1044175
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 21.07.2025 20:21:01
© дата внесення змiн: 21.07.2025 20:21:01
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
