В роздумах чи «спать нє спати»
Ніби стало засинати
Поки вошкалось у ліжку
Приліпило йому срать…
Лінь все тіло захопила
Обійняла, полонила
І не хоче відпускати
«Але треба з ліжка встать»…
Отже ногу на підлогу
Рушив пук у «путь-дорогу»
До вбиральні кроків десять
До валізи може п’ять
Дуже сильно хоче срать
Тільки кликати підмогу
Коли чує: «Расстрелять!!!»
«Та невже сам йосип сталін!?»
Бачить в темній кінозалі
(Щось вусате у куточку
Ніби люлькою димить)
«Так приємно. Ми чекали»
«Ми хотіли… відчували…»
(Заходилося брехати)
Либу тягне і тремтить.
Беньки бігають по залу,
Але в темряві помалу
Призвичаївся та навіть
Оком дивиться в екран
Дивна назва серіалу:
«Ми не з джазу. Ми з кварталу»
По сюжету клоун цирку
Перескочив за паркан...
Ось в його руках валізка…
Він як вправна аферистка
Щось шепоче в ухо шефа…
Ось він з кимось п’є вино…
Ось якась стенографістка
Пише та складає списки…
Далі бачить гори трупів…
Ось він власник «Шапіто»...
Титри. Але що там далі?
Ніби він у серіалі,
Ніби він той самий клоун,
Що за бороду вхопив
Бога у його порталі
І тепер він в ідеалі
Може мати що завгодно
Від янгОлів до чортів…
Щось такий сюжет знайомий…
Відчуття - він ніби голий...
Чує знову: «Расстрелять!»
Він розгублений, червоний
(дуже дууууже хоче срать).
Раптом бачить на екрані він себе
Щось про трудолюбство і таланти там несе
Потім бачить ліс сухий і болотА
«Саме тут зав'язла вся твоя орда
Ось і гумовая ж опа! Подивись х-йло -
Бо оце і є твоя робота - СеВеО!
Про який талант ти щось там ніс!?
Де була мацква - тепер дрімучий ліс.
Все вертається на місце, як було,
А в історію ти вписано вже як х-ло», -
Голос металевий в скроню б’є.
А в думках :«Не може бути! Та невже!?»
«Він поїде в ад на ПееМЖе!?»
Іншим оком видиться йому той самий кіт
(Градом ллється по х-лу холодний піт)
Каже кіт: «Ну все, вусатий, покурив!»
«Час до справ, які тобі я доручив.»
Із кута полізла величезна тінь:
«Я не довго, три секунди і «амінь».
Що за «пару тяг» не зробиш у аду!?
Ти, плішивий, в неоплатному боргу!
Я залишив, недолуге чортеня,
(Ти не путін, ти дурне недопуття),
Досвід, про який не мріяв би нацист!
Самозванець ти і недо аферист!
Ти ославив нас диктаторів усіх!»
І лунає в вухах у х-ла зловісний сміх…
Беньки відкриває - а над ним,
Рже страшний облізлий старий кінь.
Кліпає від страху: «Сон не сон!?»
«Чи то кінь, чи динозавр, чи то дракон?»
«Голос, пика схоже ніби на лаврова...»
«Все наснилось? Ну нарешті вова вдома !!!»
Всі «сни» зібрані під назвою «СНИ ДИКТАТОРА».
Шановна, чи доречно надавати поради, якщо не питали?
Я давно вже не бачу сенсу звертатися до рашистів. Є таке поняття, як каналізація негативних емоцій, своєрідна терапія. На це є попит, тож якщо це допомагає, воно має бути.
Цe Ви для кого пишeтe, шановна? Якщо для отих болотних жаб - ГОДИТЬСЯ! 
Алe кращe пишіть художні твори - моя Вам порада! 
