Твої очі неначе небо,
Що запрошують душу ввись,
Наче сині глибокі озера,
У яких залюбки розчинюсь.
Твої руки в моєму волоссі,
Мов тенета моїй душі,
І я гублюся в багатоголоссі,
І не чую: чекай, не спіши.
І навіщо мені ці поради,
Коли вабить очей блакить,
Мому серцю вони розрада,
Моїй душі насолоди мить.
Хай триває тепер і зараз,
Не важливий майбутній день,
Раз душа так до тебе рвалась,
І співає таких пісень...
