Шалений вітер збив із ніг,
Упав і дивиться навколо.
По тілу ніби струм пробіт,
Чи хтось прийде на допомогу?
Лежить й шукає тут причину,
Невже слабкі вже стали ноги?
(Думкам отим нема зупину )
Можливо, тут винить дороги?
Життя дорога непроста:
Болото, ями і каміння.
Тут страх повільно заповза,
Думки сумні, та хто ж підніме?
Ідуть усміхнені прохожі,
Ніхто руки не подає.
Невже, піднятись сам не в змозі?
І сум тут розпач додає.
Та раптом чує: Хай лежить,
Нехай він сам себе врятує.
Як ситуацію змінить,
Хіба тут виходу бракує?
Піднявся, встав і знов пішов,
Услід дивились йому люди.
Він вірний вихід тут знайшов,
Цим врятував себе від смути...
В житті падіння - це наука.
Та де взялася в нього сила?
Пішов наміченим він курсом,
Біда така не підкосила...
Дуже гарний вірш, пані Надіє. 
Гарний, повчальний вірш! 
