Світле й гарне сонце сяє
В небі іздаля.
Пишно навкруги буяє
Матінка-земля.
В лузі квіти розцвітають
Дивні й запашні.
Дзвінко пташечки співають
Радісні пісні.
Довгі ріки протікають,
Мов по жилах кров,
Й цілу землю напувають
Знову, знову й знов…
Височіють превисокі,
Дужі та міцні
Гори, і поля широкі
Бачу вдалині.
А на них ростуть пшениця,
Жито і овес…
Це земелька-годівниця
Під шатром небес.
В нас вона одна-єдина –
Гордість і краса,
Рідна ненька-Батьківщина.
Серце потряса
Незрівнянною красою
Так вона усіх
І малює нам з тобою
На устах той сміх
Радісний, який сіяє,
Наче сонце те,
Й щастям серденько сповняє
Наше золоте.
Щастям повне, серце б’ється
І, немов маля,
Весело до нас сміється
Матінка-земля.
Євген Ковальчук, 30. 07. 2021
